Слова пісні

Догорає, попеліє дивне щастя… Зажурився день — замріяний і млистий, А думки мої, надхненні та квітчасті, Опадають вереснявим, жовтим листям… Ось пішов собі звичайний подорожній. Більш нічого. Навіть плакати не смію. Тільки в душу, безборонну і порожню, Сум летить непереможним, чорним змієм. Прийдуть люди — не чужі, не випадкові, — Буду жити і сміятися, як досі, Хоч життя мого весняну, світлу повінь Надпила, у перший раз, — холодна осінь.