Слова пісні

Світанок хворіє на світі. Зеленкувато-жовте небо — Зеленкувато-сіре море. Знеможена у далені блакитна просторінь Живе і не живе — крізь непритомність дише. А з-поміж неба і води Кільчастим тулубом із шишаками З забутим ящера хвостом, Дракон, надівши шик безладний, Край моря далі лізе в напад, — Це гори в синім тумані На легкім доранковім тлі Хребет рисують в твердих формах. У другий бік, де обрій занепав, Туман, як стеля безкордонна, Підводиться із тихої рівнини вод — І в тому низькому без краю коридорі Ще мла і світло боряться як браття. То ось підводиться палке бажання сонця. Спочатку червоніє соромом лице, І хмар сумніви темносизі Його то вищерблять, то зовсім десь затруть. Але бажання рине догори. Бажання вже палає жовтим колом. І проміні з ярких розколин Гігантами пасатими прожекторів По небу переможно водять усом. А сонце — вгору, — вище страсть, — Не зупинить жадоби — дѐ-там! Воно засмаглими ричить устами, Аж чайки криками нестями Вітають похід перемог. Комашка чорна хитрий лоб До нього чепурить з вогню граната А жде, як буде громихати Його потужньо-гойний хід. Лишень од моря шум покірний, Утомно гаснучи у млявих трісках в гальці, Перебирає й далі кожну в пальцях, З долонь беручи берегів.