Слова пісні

Буває час: палахкотять уста, Тремтить душі дзвінке роздерте плесо, Немов хтось кинув здалека листа І кличе десь — без підпису й адреси… Життя кружляє на вузькій межі Нових поривів, таємничих кличів І видаються зайві і чужі Давно знайомі речі і обличчя. В осяйну мить, коли останком сил День розливає недопите сонце, Рудим конем летить за небосхил Моя душа в червоній амазонці. І вже тоді сама не розберу, Чи то мій біль упав кривавим птахом, Чи захід сонця заливає брук… Для тебе ж захід — завжди тільки захід! Чергують ночі — чорні і ясні — Не від вогню чи темряви безодні, Лише від блиску спогадів і снів — Усіх ударів і дарів Господніх. І в павутинні перехресних барв Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Гарячую смерть — не зимне умирання. Бо серед співу неспокійних днів, Повз таємничі і вабливі двері Я йду на клич задимлених вогнів — На наш похмурий і прекрасний берег. Коли ж зійду на каменистий верх Крізь темні води й полум’яні межі — Нехай життя хитнеться й відпливе, Мов корабель у заграві пожежі.