Слова пісні

Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко, Тії дні минають. А літа пливуть між ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро, і лихо! Може, ще я подивлюся На мою Україну… Може, ще я поділюся Словами-сльозами, З дібровами зеленими, З темними лугами. Жить не хочеться на світі, А сам мусиш жити. Мушу, мушу, а для чого? Щоб не губить душу? Не варт вона того жалю… Ось для чого мушу Жить на світі, волочити В неволі кайдани! Може, ще я подивлюся На мою Україну… Може, ще я поділюся Словами-сльозами, З дібровами зеленими, З темними лугами. Дай дожити, подивитись, О боже мій милий! На лани тії зелені І тії могили! А не даси, то донеси На мою країну Мої сльози; бо я, боже! Я за неї гину! Може, ще я подивлюся На мою Україну… Може, ще я поділюся Словами-сльозами, З дібровами зеленими, З темними лугами. Нехай як буде, так і буде. Чи то плисти, чи то брести, Хоч доведеться розп’ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи. Може, хоч сльозами тими До тебе, краю мій, дійду, І в серці правду збережу. А може, тихо за літами Мої мережані сльозами І долетять колинебудь На Україну… і падуть.