Слова пісні

Стоїть в селі Суботові На горі високій, Домовина України, Широка, глибока. Ото церквов Богданова — Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздрили, То все очухали. Могили вже розривають, Та грошей шукають, Льохи твої розкопують, Та тебе ж і лають. Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Україну! За те ж тобі така й дяка — Церков-домовину Нема кому полагодить На тій Україні, На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все віддав приятелям, А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше, Що вони тільки наймали Татарам на пашу, Та полякам... Може, й справді! Нехай і так буде! Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться — і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти.