Слова пісні

В простір безмежний духом я злетів, і там звисока навкруги я глянув, і кулю земну звідтам я узрів, на ній мій взір, мов яструба, пристанув. а на поверхні дивної землі ту край розкішно цвів, а там вже в’янув. і, як в муравлиську ті муралі, там безлік люду вештавсь все і всюди, і гинув все, як листя на гіллі. без впину гамір наверху, і труди, і безконечна зміна та борба, хоч глибше в землю — що за тихі люди!.. в незмірнім тім числі яка судьба приписана для мене, порошини? чи тихе щастя жде, чи жде журба? не рад я знати прикрої хвилини, як на землі, крім пекла, єсть і рай… даєш пізнати, доле, світ щоднини, то хоч колись його зазнати дай.