Слова пісні

Тополя, що навіть у мріях своїх з вітрами не обнімалась, як бранка, заперта у мурах німих, самотньо під сумом хилялась. а небо, що іншим деінде несе відраду життя і охоту, китайкою синьою крило усе — тюремний смітник і болото. і сонце, те сонце, що вічно мені всміхалось так любо, так мило на полі й на волі, на волі й весні — мене вже не знало, не гріло. я слухав… чей, може, озветься відкіль хоч жайворон… брязли кайдани. з їх брязком почув я у серці біль, їх брязк роз’ятрив мої рани. знов жаль потряс серцем моїм молодим, що дармо рвалося на волю, до неба, за сонцем, за вітром тим, що обнімає тополю.