Слова пісні

Коли помрем і заростем квітками, у споминах ще оживем не раз, аж поки поруч з нашими кістками заснуть усі, що пам’ятали нас. і буде се вже наша смерть остання, наш порох вітер світом розжене; прийде весна, прийде пора кохання, а нас ніхто й ніколи не спімне. аж вийде раз колись дівча самотнє в полуднє ясне в тихий, сонний ліс — неждано серце защемить скорботне і ясний світ померкне їй від сліз. се нас вона побачить і почує, мов сон і казку із старих часів; закриє очі й тяжко засумує, заслухавшись у тихий сон лісів.