Слова пісні

Вона бліда ішла в сріблясту ніч, А він віночка ніс за нею, Входили нишком у алею І мовчки мовили таємну річ... На кладочці спинилися і: — Ах! — Дівчина шепнула: — Не можу...— Він цілував її по біл-руках, Ростив у мислях, наче рожу... Мов гай, що спить, сумніла мила... А милий сотнею пташиних зграй Складав на неї білі крила Палких пісень душі: — Не завмирай! Коли ж вінка зложити він хотів, Що ніс, на голову коханій,— Вона схитнулася неждано, Й вінок у воду звільна полетів…