Слова пісні

Зелене листя, білі каштани, Ой, як то сумно, як вечір стане. Ой, як то сумно, як то нудно: Любила хлопця — забути трудно. Любила хлопця півтора року, Аж ся дізнали сусіди з боку. Як ся дізнали — розщебетали, Бодай же ж вони щастя не знали. Сусіди близькі — вороги тяжкі, Пийте, гуляйте, як самі знайте. Де двоє ходять — не розлучайте. Мати до доні: встань, схаменися, Піди до церкви та й помолися. А я ходила, Богу молилась, Не дав Бог щастя — ми розлучились. Від Бога щастя, від людей слава, Що нас з тобою порозлучала. Не дав Бог щастя, не дали люди — З того кохання нічого не буде. Буду казати світу цілому, Щоб він не вірив ніде й нікому. Адже сама я того зазнала, Коли миленького вірно кохала. Зелене листя, білі каштани, Ой, як то сумно, як вечір стане.