Слова пісні

Білим вінчиком магнолія накрилась, Пелюстки невинними руками Просять їх любити й не займати, І благаючи слізьми запахів плачуть. Велетенська квітка білим плаєм Розляглась на глянсуватім листі. Вогкі ткані мов сукна тонкого Ритовинами жилок побрались. Наче тіло ніжне і тужаве Віддає, не знаючи для кого — Геть розкинула в жадобі білі ноги Показати очам таємницю сполу. Доторкнись до неї — то іржа болюча, Мов проказа бура, її вкриє тіло. За надмірно-хворобливу пристрасть Вона болями й тоскою платить. А краса стискається і бухне В її персах — пупляху тугому, Щоб чекання млосне розірвати У могутній ароматний заклик.