Слова пісні

М’ятним холодом повіяла печаль, У середині шумує мов в бору, Біль пече мене,—умру, чи не умру, Та для мене вже уста твої мовчать. То розпука у тенета б’є крилом, І жаріє темне чоло в тумані: Не повернеться загублене мені, Бо стежки твої пісками замело. На що це? Дріжить між віями сльоза, Зріє син і ходить доля по шляху, Тільки ще чогось бракує на віку, Та не смію я про ціле розказать. М’ятним холодом повіяла печаль, У середині похмуро мов в бору, Біль гуде моя,—умру чи не умру, Та для мене вже уста твої мовчать.