Слова пісні

Проміння вчасних сонячних світань За обрій чорну пітьму ночі гонить. В безкраях нив вже жайворонок дзвонить. А Ти мені ще не сказала: Встань. Мягкі обійми просять ще: Остань… Чоло моє рука пестливо клонить На білу грудь. На грудь Твою, що ронить Платки палких, уриваних зітхань. Долонями волосся ніжно гладиш. Квітками уст, що повні та червоні, Мене до п’яних поцілунків надиш… Самовідречено, беззастережно… І затремтіло серце у полоні, Бо я люблю, люблю Тебе безмежно!