Слова пісні

Баранчики, як кучерява вовна, Пасе чабан з трубою золотою На їх левади крилами спокою Пливе моя молитва тихомовна. І ось ущерть розсяяна тоскою До святості — моя душа гріховна. Моя душа — стидких пороків повна — Знов стала несплямовано святою. Зів’ялий день екстазом занімілим Крізь сумерки поніс на захід — схід Мої думки цілують тихо світ І відпривають шелестом несмілим… І ось уже в волосожарний килим Золоторунно виткали блакить.