Слова пісні

Трава прив'ялена і заніміла осінь... Сьогодні сталось. Що це? Я жива?.. В траві заплутались, розвіялися коси, в гарячці тіло й голова. Зім'ята сукня. На обличчі мука. Червоні плями в лєнтах комбіне... І пада вечір у безодню круком, І кличе вечір впасти і мене. На серці якось важко і тривожно. І ти, ніяковий, не можеш приласкать... І те, що сталось, повернуть не можна. І серце холодом стиска... Ти так молив — сьогодні стань моєю... І сталось. О закон буття! Ми у траві забули томик Гейне, — його листки од вітру шелестять. І якось чудно. Хоч усю вже бачив — соромлюсь при тобі панчоху підв'язать. І так іду. І ми чужі неначе, і в мене мимохіть жемчужиться сльоза. О, не вернуть! Не стать такою, як учора, Нічим не змить із уст палючих плям! А день такий звичайний і бадьорий, така спокійна стомлена земля…