Слова пісні

Маленька, презирством запльована Голта, А може, Бердичів? Не пам'ятаю... Розбурхані спогади у грудях бовтают Встають. Зникають. Вузькі неметені вулиці. Страшна туга маленьких містечок, Коли печаль до стін тулиться І в чотири години уже вечір. Мамине життя. Брудні перини. Бакалійна крамничка. Голодні діти. Колись струнку молоду спину Зігнула за п'ятаками гонитва. І вмерла мама. Не було квіток. Терпких троянд і мотивів Моцарта. Тільки запам'яталось, сказав хтось: — Вмерла стара тахтарка. Прийшов старий, рудий служка. Прокричав над мамою якусь молитву, Вечірні тіні гаптували смужки, — Якийсь чудний стародавній витвір. Старі євреї не йшли, а бігли. На чорних марах коливалось тіло. І мертвий день без кінця скиглив Над тілом закостенілим. Мамо, тебе поховали просто. Старі євреї не йшли, а бігли. Надворі літо переходило в осінь, На чорних марах коливалось тіло.