Слова пісні

Можливо, сонце й не втомилось... Можливо, тільки в сні натхнень Воно, як квітка, затулилось, Коли згасав жнивяний день... Можливо, спить... Воно заснуло... На пальцях вітер прослизавсь... І кликав хтось... І стиха гуло Якесь весілля — й хтось прощавсь... А я — привітний дух любови — Сидів над книгою чуття І водоспадами розмови Пророкував нове життя... А вранці сонце уставало, Й на шлях ішов я юнаком, Я чув, як серце все кохало, Заквітчане майським вінком! Я викликав вогонь маріння, Я кликав сон палкого сну,— Великий, я з мого натхніння Життю давав нову весну. Творив її я у безкраю. Де зелень стелить щастя сад,— І укладав святковість раю, В якім царить натхненний лад! Я — дух великого кохання, Я — дух великого буття — Благословив моє скитання, Моє всерадісне життя, Благословив я і Олімпи, Над все підносив Бакханал, Вінчав я скроні в лаври, в німби Й боготворив юнацький шал! Я — дух шляхетного верстання В потоці йшов за зовом зір І як звістун добра й єднання Я ніс завіт свій — серця твір!..