Слова пісні

Незнатно, звільна прохолонув, Незнатно — вечір. Вечір... мрич... Незнатно зорі із хитону Посипла ніч, посипла ніч, Посипла, сипле... Сонголосо, Сонливо, стиха йде весна, Іде, як мавка, легко, босо І вихилясом — де сосна Стоїть самітня, там весна та Спинилась на ніч, стала, спить,— В тоненьких шатах пребагата Весна там сонно шелестить. Весна там сонно, сонголосо, Весна там сонно засипля, Весна там стихла, звивши косу,— Весна, і вечір, і земля... І щоб утихло серце юне, Намарне марю я в цю ніч, Вона торкнула серця струни, І серце кличе, серце кличе... Намарне мрію я, намарне Я мрію стихнуть! — Грає гріх! Вже все вагання — марне, гарне, Вже все бажання — творчий біг, Вже все — творіння, шуря, буча, Усе вирує — коло струн. А встіп у мене — гад і круча, А наді мною — йде бурун. І, наче в’юни, почування Всі струни серця обвило, Й гарпун гріховний бур кохання Стрілою вбився в мрій крило. Шалений чую біль у висках; Як сіль у рані, в висках — біль, І біль, що в блисках, в ночі бризках Упав на серце — як мотиль На квітку. Вильот дужокрилий Мене напрямив од гнізда, Мені зустрівся погляд милий, Мене полонив... Не проста Була мелодій чарівниця, Її вся велич — бій горінь. Вона на серце, мов орлиця, На землю з неба — слала тінь. Вона мій вильот полонила, З гнізда маріння в світ борні Звернуть звеліла білі крила, Любов збудила, жар, вогні.